dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 371
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 24-11-2020, 10:25
24-11-2020, 10:25

У заповіднику можна придбати сувенірну продукцію

Категорія: Новини

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2011 року № 1271 зі змінами № 1131 від 5 грудня 2012 року; Положення про адміністрацію Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир" у м. Володимирі-Волинському та Положення про надання платних послуг затверджених начальником управління культури ВОДА, заповідник пропонує:
- сувенірна чашка - 69 грн.;
- еко-сумка - 59 грн.;
- різноманітні магніти;
- книга дитяча "Оповідки старого міста" - 75 грн.;
- книга Макс Шехтер "Щоденник учителя" - 70 грн.;
- Книга "Археологія міста Володимира" - 130 грн.;
- Книга "Сім вечорів з Наталією Грабарчук-Цинкаловською" - 150 грн.;
- Книга О. Цинкаловського "Княжий город Володимир" - 50 грн.;
- Блокнот із символікою міста - 25 грн.

Книги та сувенірну продукцію можна придбати за адресою: вул. Ковельська, 10, ІІ поверх, тел - 3-89-89
Інформація до новини
  • Просмотров: 93
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 29-07-2021, 14:48
29-07-2021, 14:48

"Володимир, яким ми його пам'ятаємо. Людські долі" - сьомий круглий стіл спогадів про місто Володимир-Волинський

Категорія: Новини

"Володимир, яким ми його пам'ятаємо. Людські долі" - сьомий круглий стіл спогадів про місто Володимир-Волинський29 липня у приміщенні Культурно-мистецького центру відбулася презентація збірки спогадів "Володимир, яким ми його пам'ятаємо. Людські долі". Цього року до збірника увійшло 14 розповідей та 2 переклади з англійської мови. Директор адміністрації ДІКЗ "Стародавній Володимир" Володимир Пикалюк подякував авторам книги за їх натхненні розповіді про життєві, подекуди трагічні сторінки їх власних сімейних історій та спогади про місто Володимир-Волинський.
Інформація до новини
  • Просмотров: 163
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 15-07-2021, 10:36
15-07-2021, 10:36

Дуліба (Прокоп’юк) Зоя Іванівна

Категорія: Публікації

Дуліба (Прокоп’юк) Зоя ІванівнаМій дідусь був муляром. Серед інших робітників - брав участь у будівництві нашого залізничного вокзалу. Збудував не одну хату. Був добрим шевцем, бо родина була велика і взути та одягнути треба було всіх. Тоді сім’ї жили з городу. Вирощували цибулю, редьку, розсаду різних рослин, продавали, і так жили. Тато завжди працював на важких роботах: був слюсарем, а також ходив на тартак. Мама була домогосподаркою, бо тато вважав, що жінка має достатньо роботи по дому.
Коли розпочалась війна і почали бомбити Володимир, неподалік від нашої хати розірвалась бомба і електричний стовп, що стояв біля хати впав через вікно у кімнату. Нам дали пульмана – товарний вагон на дві сім’ї, і ми поїхали у Польщу. Там жила мамина рідна сестра - тьотя Ліда. У неї було троє дітей. Але в такій біді мусили і нас прихистити.
Інформація до новини
  • Просмотров: 2759
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 7-07-2021, 16:14
7-07-2021, 16:14

Ой, на Івана, ой, на Купала...

Категорія: Публікації

Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят, яке відзначають у ніч з 6 на 7 липня – це свято молоді – Купайло, яке з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято. Проте давній сюжет свята залишився незміненим у своїй основі. Обряд Купайла – це, насамперед, самоочищення від злих духів за допомогою води й вогню. Тому напередодні влаштовували спеціальні дійства, за допомогою яких можна було позбавлятися нечистої сили. Свято припадає на день літнього сонцевороту, тому символізує народження літнього сонця — Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця — Ярила. В цей час небесне світило перебуває у куполі — найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі — найкоротші.
Інформація до новини
  • Просмотров: 211
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 1-07-2021, 14:37
1-07-2021, 14:37

Фуга Лариса Степанівна

Категорія: ---

Фуга Лариса СтепанівнаМого тата звали Степан Михайлович Фуга. Народився він на території нинішньої Польщі. Його родина була великою і достатньо заможною. Мама мого тата знала французьку мову, а його батько за свій кошт побудував школу в Новосілках. І будівля цієї школи збереглася до нашого часу. Моя бабуся, тато Ніни Заклекти і тато Петра Заклекти були рідними братами й сестрами. Ще в них були брат і сестра, які залишилися в Польщі. Проживала родина в селі Новосілки Грубешівського повіту.
Татова мама, моя бабця Параска була двічі одружена. Перший раз вона вийшла заміж за Чайковського. У них було троє дітей, найстарша – Кася, Маня і Володя. Другий раз вона вийшла заміж у село Обрувці (Грубешівський повіт). Чоловіка було звати Фуга Міхал. У них народилося двоє дітей – мій тато і ще хлопчик Антон, який помер маленьким від запалення легень і похований на Ладомирському кладовищі поруч з батьками. Тато мій згадував, що його братик був дуже розумним хлопчиком. Він був слухняним і самостійним. Його навіть самого лишали вдома. І коли хтось стукав у двері, він казав: «Ма нема, та нема, дома нікого». Братик народився коли батьки тата переїхали жити в Володимир.
Інформація до новини
  • Просмотров: 241
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 20-05-2021, 15:10
20-05-2021, 15:10

Селецький Микола Олександрович. Закінчення

Категорія: Публікації

Показали як переробляється деревина. Завезли у Павлівку показали розплідник і ліс. Було дуже холодно, а він був одягнений благенько, бо в них клімат тепліший, то ще й довелося йому дати шалик, щоб хоч якось зігрівся. Потім зайшли у будиночок. Там вже була заздалегідь приготовлені трилітрова банка самогону, домашня ковбаска, шматками наламана, і сало. «А що то таке?», - питає. «Та то сало, наше українське сало!» Випив він півстакана самогонки, а в нас пили двістіграмовими стаканами, і почав задихатися. Бігом простягнув йому хліб зі шматком сала, щоб закусив. А він каже що в них такого не їдять. Але ж горілку то добре закушували сальцем, а опісля вже домашньою ковбаскою. Добре його напоїли і завезли в готель ночувати.
Не вдалася йому того разу поїздка. У лісництві він купив 2 тисячі ялинок. Забрати їх мали машиною з Франції, що везла товар у Москву. Машину на кордоні не пропустили. Поїхали через Білорусію. Машина зламалась. Поки її відремонтували, поки погрузили ті ялинки і повезли до Франції, наступили Новорічні свята. У них купують ялинки до Миколая, а потім вже ні. На їхньому митному контролі їх не пропустили і ті дві тисячі ялинок там і знищили. Не повезло йому. Потім він ще приїжджав. До нього приєдналися економічні розвідники. Їздили з ним, збирали потрібну інформацію з газет і з того, що могли побачити. Складали довідки, за які їм добре платили. Я звернув увагу, що їздять одні і ті самі люди, ніякі бізнесові справи не ведуть. Якось підозріло. Мусив звернутися в КДБ і ще написав листа у наше посольство у Франції з проханням взнати, що то за люди до нас приїжджають, з якої вони фірми. Згодом вияснилось, що то була підставна фірма.
Таких різних фірм іноземних було багато. Робити не хотіли, а цікавились тільки прибутками. До Львова їздили, до Києва. Чим же займались їхні фірми? А вони були посередниками. Французька фірма купувала в Росії нафтопродукти і продавала в Україні, а в Україні купували цукор і продавали в Росії. На кожній продажі мали по 30 відсотків з кожної сторони Заробляли багато і жили на широку ногу.

Спогади записала Кучерява Романна
Інформація до новини
  • Просмотров: 128
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 20-05-2021, 15:05
20-05-2021, 15:05

Селецький Микола Олександрович

Категорія: Публікації

Селецький Микола Олександрович
Народився у 1941 році в селі Городок Рівненської області. Там жили батьки мого батька.
Мама походить з села Журавець Локачинського району. Познайомилися мої батьки на Шпанівському цукровому заводі, що знаходиться за 4 км від села Городок. Батько працював інженером. На фронт його не забрали, а залишили на заводі охороняти майно. Радянська влада надіялась, що війна скоро закінчиться. Німці не зачіпали батька. Пробували запустити завод, але їм це не вдалося. Коли радянська армія верталася, батька забрали і він загинув під Ленінградом.
Ми з мамою залишилися жити у дідовій хатині. На той час село спеціалізувалося на вирощуванні помідорів, а сусіднє село – на вирощуванні полуниці. Продукцію возили у Рівне на базар.
До заміжжя мама працювала у селі Кисилин прислугою. Вона куховарила у жінки аптекаря.
Інформація до новини
  • Просмотров: 345
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 22-04-2021, 16:04
22-04-2021, 16:04

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина восьма

Категорія: Історія

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина восьмаПарох парафії Серця Ісуса (собор Різдва Христового)

Казимир Носалевський був настоятелем єзуїтського костелу і мав у місті власну резиденцію. Ввійшов в історію Володимира, як добропорядний чоловік і хороший наставник для своєї пастви. Народився він 21 лютого 1871 року в Смотричу Хмельницької області у сім’ї Олександра Носалевського та Софії з дому Потоцьких. Закінчив середню школу в Кам’янець-Подільському та семінарію в Житомирі. У 1899 році прийняв духовний сан.
Після включення Кам’янець-Подільського у 1921 році до складу СРСР переїхав на територію Польщі. З 1926-1933 роки був ректором малої духовної семінарії у Володимирі-Волинському та парохом парафії Серця Ісуса (собор Різдва Христового). Був також радником та співорганізатором механічної середньої школи у Володимирі, членом повітового самоврядування та віце-президентом PMS на Волині (Польська мацежна школа).
У 1938 році став сенатором V скликання від Волинського воєводства. На початку Другої світової війни виїхав до Польщі. Помер 29 квітня 1947 року в Ломниці. Там і похований.
Будинок ксьондза Казимира Носалевського було споруджено на розі вулиць Віленської та Відок. Він мав 16 кімнат, оскільки там розміщувався ще й сиротинець, одну кухню та домову каплицю. У 1946 році в цьому будинку розмістили школу-інтернат (школа для глухонімих).
Інформація до новини
  • Просмотров: 253
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 8-04-2021, 14:06
8-04-2021, 14:06

Нотаріус на свободі, таємничий агент та подяка меценату. Головні новини Володимира 1925 року

Категорія: Історія

Нотаріус на свободі, таємничий агент та подяка меценату. Головні новини Володимира 1925 року

За 15 грош жителі Польщі, а саме Любліна, могли купити собі щоденну інформаційну газету "Голос Любліна". На її шпальтах доволі часто писали новини з Волині. 5 грудня 1925 року у газеті була опублікована "Хроніка Володимирська", де коротко описані актуальні новини нашого міста.
Святкування присяги Пруссії на вірність

22 числа минулого місяця у місцевій гімназії, як і у всіх інших школах, підпорядкованих Волинській піклувальній раді, відбулось святкування присяги Пруссії на вірність. Ранок розпочався з виступу директора пана Дзедзіча. Після завершення декламування всіх віршів, учні під керівництвом вчителя музики і літератури пана Сопліци заспівали кантату, складену Борисевичем і Свєжевскім.
Інформація до новини
  • Просмотров: 322
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 1-04-2021, 12:17
1-04-2021, 12:17

1825 рік у Володимирі-Волинському. 4 церкви і жодної фабрики

Категорія: Історія

Під владою Російської імперії провінційний Володимир-Волинський у 1825 році виглядав геть бідним.
За матеріалами "Статистическое изображеніе городовь і посадовь Россійской Имперіи по 1825 годь". Санктпетербургь, 1829 г., бачимо наступну картину:

Населення: 2260 ч., 2357 ж.
Будинки: 16 кам'яних, 447 дерев'яних.
Назад Уперед

Хмарка тегів

Архів новин

Липень 2021 (4)
Травень 2021 (2)
Квітень 2021 (3)
Березень 2021 (3)
Лютий 2021 (3)
Січень 2021 (6)
^