dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 470
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 24-11-2020, 10:25
24-11-2020, 10:25

У заповіднику можна придбати сувенірну продукцію

Категорія: Новини

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2011 року № 1271 зі змінами № 1131 від 5 грудня 2012 року; Положення про адміністрацію Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир" у м. Володимирі-Волинському та Положення про надання платних послуг затверджених начальником управління культури ВОДА, заповідник пропонує:
- сувенірна чашка - 69 грн.;
- еко-сумка - 59 грн.;
- різноманітні магніти;
- книга дитяча "Оповідки старого міста" - 75 грн.;
- книга Макс Шехтер "Щоденник учителя" - 70 грн.;
- Книга "Археологія міста Володимира" - 130 грн.;
- Книга "Сім вечорів з Наталією Грабарчук-Цинкаловською" - 150 грн.;
- Книга О. Цинкаловського "Княжий город Володимир" - 50 грн.;
- Блокнот із символікою міста - 25 грн.

Книги та сувенірну продукцію можна придбати за адресою: вул. Ковельська, 10, ІІ поверх, тел - 3-89-89
Інформація до новини
  • Просмотров: 106
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 3-12-2021, 10:39
3-12-2021, 10:39

Доходи Володимирських василіанів та створення школи

Категорія: Історія

Доходи Володимирських василіанів та створення школи Єпископ Глинський заснував василіанський монастир у Володимирі, однак, за його часів поселення ченців ще не відбулося. На цей фонд було записано два села біля Кобрина: Кадзельниця та Котовка – сума коштів 10 000 злотих. Відомо також, що Володимирським василіанам належали села Тришин та Щирин (він же Щитин), але вони з часом вийшли з-під правління цієї громади. Та і взагалі, громада понесла великі матеріальні втрати після першого та третього поділу Речі Посполитої, що потягнуло за собою зубожіння та неможливість утримувати школи на кінець 18 століття на тому рівні, на якому вони знаходились раніше.
Однак пізніше до громади Володимирських василіанів приєднали власність інших монастирів, які колись знаходились на цій території, а саме Спаського, Онуфріївського та Михайлівського.
Невідомо коли саме виник Спаський монастир та церква, на початку 16 століття про них вже було відомо. Монастир існував до 1664 року, коли зруйнувався від старості, а церква проіснувала ще до половини 18 століття. Складається враження, що майно цього монастиря було непоганим, оскільки крім грошових коштів володів селами Янів, Підгайці та, ймовірно, Спасовщин.
Інформація до новини
  • Просмотров: 172
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 25-11-2021, 11:52
25-11-2021, 11:52

Філоненко Ірина Степанівна

Категорія: Публікації

Філоненко Ірина СтепанівнаНародилася 17 лютого в 1934 році на Островку. Хата, яку будував мій дідусь, стоїть ще і досі. Сім’ї тоді були великі. Мій тато був 11-им.
Під час І Світової війни у 1914 році дідусева сім’я виїхала в Росію. Дід був старостою у церкві. Тато ходив до школи у перший клас. Його мама давала йому з собою дві скибки хліба, посипаних сіллю і крючок (маленька пляшечка) олії, щоби він на перерві міг собі поїсти. Якось дідові треба було зайти в певній справі до батюшки і він взяв з собою сина. Якраз був піст. Батюшка саме обідав. Стіл аж вгинався від наїдків: і гуси, і ковбаси, і всякі смаколики. Малий був вражений, що батюшка в піст таке їсть, а в нього самого був тільки хліб. Так воно йому запало в душу… З тих пір він не злюбив попів.
У 1918 році сім’я повернулась назад до Володимира, на Островок. Хата стояла ціла, тож мали де жити. Тато згодом одружився, працював бухгалтером. Я народилась ще у тій старій хаті.
На Островку в центрі по вулиці Шкільній був побудований магазин.
У 1936 році почали будувати нам хату. Посадили садок. Мали стодолу, хлів і тримали велике господарство. Дід мене дуже любив. Змайстрував для мене дерев’яне ліжечко, столик і кріселко на колесах. Через трохи народилися братик Зіновій і сестричка Валя.
Інформація до новини
  • Просмотров: 338
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 18-11-2021, 11:39
18-11-2021, 11:39

Солодуха (Лисюк) Антоніна Володимирівна

Категорія: Публікації

Солодуха (Лисюк) Антоніна ВолодимирівнаЯ хочу написати про своє село, в якому народилася, виросла, жила до юнацьких літ. Село, якого немає сьогодні.
Моє село мій дім, моє коріння й доля, моя сповідь і вічна туга… Його сьогодні не знайти на карті, як і сотень йому подібних малих сіл, що назавжди зникли з лиця землі. Але ті маленькі батьківщини залишаться в пам’яті і душах поколінь, які там народилися, зросли і зазнали лихої долі вигнанців…
Лише у нашому районі, за даними збірника «Волинська область. Адміністративно-територіальний поділ», припинили своє існування 33 малих села і хутори. Серед них і моє село Вєров.
Існує легенда, а може й правда, про заснування мого села. Це лише з уст в уста передавалося. В усі часи землі комусь належали. Один пан (до наших днів прізвище не дійшло), власник цих піщаних земель був неабияким запеклим гравцем в карти. Грали в карти в основному закладаючи щось: землю, маєтки, кріпаків і навіть своїх близьких. Тож цей пан програв у карти і землю, і маєток, і навіть свою дружину Вєру. А наступні власники цих земель так і назвали це поселення Вєров (Вєрув, Вірів). В різні часи, різні пани називали його на свій лад (російський, польський, український).
Інформація до новини
  • Просмотров: 177
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 12-11-2021, 13:47
12-11-2021, 13:47

Іпатій Потій та Волинь

Категорія: Історія

Іпатій Потій та ВолиньПостать Іпатія Потія є досить суперечливою. З однієї сторони він вніс величезний вклад у розвиток та активізацію церковного життя, з іншого боку його методи та діяльність спричинили незгоди у середовищі Київської церкви. Метою даної публікації є розповідь про зв'язок Потія з Волинню та труднощі, з якими він стикнувся у Володимирі у перші роки після проголошення унії.
Народився Адам Потій у 1541 році у с. Рожанка, у православній, заможній та впливовій родині Берестейщини. Його батько, Лев Потій, був литовським дворянином, писарем і підскарбієм при королі Сигизмунді І. Він, разом з римо-католицьким біскупом Луцьким і Берестейським Юрієм Фальчевським, провели у 1545 році опис Волинських замків, про що залишились документи.
Інформація до новини
  • Просмотров: 179
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 4-11-2021, 10:31
4-11-2021, 10:31

Адамчук (Жуковська) Галина

Категорія: Публікації

Адамчук (Жуковська) ГалинаЯ походжу з простої родини. Мама була прибиральницею. Вона дуже рано стала сиротою. Її мама померла через три місяці після пологів. А тато був директором сільської школи. Викладав українську мову. У 1932 році його вивезли в Сибір, бо хтось із селян доніс «куди треба», що він був проти колективізації. І вже його дочку, мою маму, забрала до себе сестра і виховала, як свою. Мамин тато, збираючись на Сибір, просив грубо обібрати картоплю і зварити в дорогу тих лушпайок, бо картоплю не дали б пронести. То сестра зварила так, як він просив, і всередину заховала шматочок сала. Те сало знайшли і забрали, а лушпайки віддали, на цьому і вижив. Його брата ксьондза розстріляли прямо під костелом, а сестру Марію селяни заховали і не видали.
Потім мама розповідала, що страшенно голодували в 1932-му році. Їй було всього 10 років на той час. Баба Марія у яру недалеко від костелу викопала льох, і там приховала картоплю і трохи круп, і якщо люди з нашої родини вже геть нічого не мали їсти, то вона по трохи давала картоплі і зерна, і так всі вижили, і ніхто про цей льох не взнав. А люди у цьому селі Старосілля, що на Житомирщині, вмирали один за одним.
Інформація до новини
  • Просмотров: 482
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 5-10-2021, 14:39
5-10-2021, 14:39

Лонткевич Анна Євгенівна

Категорія: Публікації

Лонткевич Анна ЄвгенівнаЯ, Лонткевич Анна Євгенівна народилася у Луцьку 19 листопада 1954 року. У нашій родині було прийнято багато фотографуватися, казали, що фото це пам'ять, що на кожній світлині зберігається мить, яка вже ніколи не повернеться. І під час всіх незгод у моїй родині рятували, в першу чергу, ікони і світлини, бо все інше, то наживне. А втрачені іменні родинні ікони яким по двісті по триста років і, звичайно, родинні фото, вже ніколи не повернути. Світлини тоді були дорогими, але моя родина могла собі це дозволити і в мене зберігається їх чимало, в тому числі і початку ХХ ст.
Мене виховували чотири бабусі які часто між собою сперечалися, хто буде мене доглядати. Вони жили неподалік від нашого будинку, який знаходився у Луцьку по вулиці Ковельській. І кожна з моїх бабусь вклала в мене щось хороше. Одна бабуся була росіянка. Вона ніколи жодного слова по-українськи не промовила і я з нею розмовляла тільки російською. Вона мене називала «девочка моя дорогая, мое солнышко». Інша бабця розмовляла тільки українською. Вона була дуже доброю. Вона казала до мене «доцю», незважаючи на те, що я її онука. Мені здається, що коли вона так мене називала, то ніби бачила в мені своє продовження. А може вона називала мене доцею, бо хотіла мати дочку, а мала тільки сина, мого тата.
Інформація до новини
  • Просмотров: 212
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 16-09-2021, 16:06
16-09-2021, 16:06

Історія однієї світлини

Категорія: Новини

Історія однієї світлиниМи часто, гортаючи альбоми зі старими світлинами, задумуємося над тим, хто ж там зображений. Інколи нам щастить і на звороті фото є коротенький запис, але в більшості випадків таких записів не має. Хто ж застиг, посміхаючись до фотографа і чиї радісні очі споглядають на нас?
Сотні фотографій старого Володимира не мають підписів. Лише десь по знайомих обрисах будівлі можна впізнати ракурс з якого зроблене фото, але є й такі світлини де зображені люди, про долю яких ми нічого не знаємо.
Світлина на якій старша жінка з двома молодшими, очевидно доньками, біля костелу Іоакима та Анни, блукає в Інтернеті доволі давно, лише буквально вчора вдалося натрапити на інформацію, яка проливає світло і відкиває нам імена цих трьох героїнь.
Інформація до новини
  • Просмотров: 324
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 10-09-2021, 14:10
10-09-2021, 14:10

Олянський Василь Васильович

Категорія: Публікації

Народився у селі Кострижівка Заставнівського району Чернівецької області у квітні 1934 року.
Ходив до школи в село Заліщики. Коли мені було 11 років загинула мама. Розірвався снаряд близько від неї. Ми з братом залишилися напівсиротами. Батько працював на цукровому заводі слюсарем.
У 1947 році був голод. Ми добряче голодували. У нас була корова Люся. На цукровому заводі був відкормочний пункт для корів. Односельці ходили красти сіно і жом на корм тваринам. Але завдяки корові можна було вижити. Продавали молоко, щоб купити бодай найдешевшої крупи на кашу. Діти ходили просити хліба. Голодували страшенно. Люди, хто геть бідний, ходили опухлі.
У сьомому класі ми вирішили цілим класом кудись поступати. Я поступив у Заліщиках у сільськогосподарський технікум. А виявилось, що всі решта пішли у восьмий клас. Я закінчив І-й курс і повернувся назад до школи до своїх однокласників.
Інформація до новини
  • Просмотров: 328
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 27-08-2021, 15:01
27-08-2021, 15:01

Бащук Олександр Юхимович

Категорія: Публікації

Я народився на саме Благовіщення – 7-го квітня.
Мама померла в 1946 році і моїм вихованням займалася бабуся. Вона була простою селянкою, вела своє господарством. Знала багато приказок та прислів’їв: «Кому война, а кому мать родна», «Якби знав де впадеш – соломки підстелив би». Батько незабаром одружився вдруге. З мачухою відносини у мене не склалися. Дуже сварливою вона була.
Ходили в усьому домотканому. Ще з осені готували льон. До Різдва пряли, після свят ставили верстат і ткали полотно. Шили одяг спочатку вручну, а потім в мачухи появилась машинка, то вона вже більше шила.
У нашому селі школи не було, ходили у сусіднє. У піонери нас не приймали. Ми тільки в книжках читали і розглядали картинки про те, як живуть при радянській владі піонери: одягнені в білі сорочки, в пілотках, в туфлях. Ми тоді ходили в домотканому одязі і босі. Як ми їм заздрили! Думали, що то конкретні люди десь так добре живуть, і що тільки нам тут так погано. В комсомол теж боялися поступати, бо «хлопці з лісу» приходили і лякали. На той час були популярні такі плакати: під зображенням «серп і молот» був напис – «смерть і голод»; ВЛКСМ – «вибирай лопату, копай собі могилу». Ми боялися страшенно. Боялися усього. Коли підходив вік поступати в комсомол, а це десь було у 8-му, чи 9-му класі, то був жах. Директор школи отримав вказівку від партії, що всі учні старших класів мали бути комсомольцями. Для цього десятикласникам були роздані анкети і вони мусили заставити всіх старшокласників їх підписати, могли навіть побити за відмову. Ми страшенно боялися слова «анкета», але виходу не було, мусили підписувати. Потім ці анкети завезли у Камінь-Каширський райком комсомолу і викликали учнів групами, щоб вручити документи.
Назад Уперед

Хмарка тегів

Архів новин

Грудень 2021 (1)
Листопад 2021 (4)
Жовтень 2021 (1)
Вересень 2021 (2)
Серпень 2021 (1)
Липень 2021 (4)
^