dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 257
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 24-11-2020, 10:25
24-11-2020, 10:25

У заповіднику можна придбати сувенірну продукцію

Категорія: Новини

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2011 року № 1271 зі змінами № 1131 від 5 грудня 2012 року; Положення про адміністрацію Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир" у м. Володимирі-Волинському та Положення про надання платних послуг затверджених начальником управління культури ВОДА, заповідник пропонує:
- сувенірна чашка - 69 грн.;
- еко-сумка - 59 грн.;
- різноманітні магніти;
- книга дитяча "Оповідки старого міста" - 75 грн.;
- книга Макс Шехтер "Щоденник учителя" - 70 грн.;
- Книга "Археологія міста Володимира" - 130 грн.;
- Книга "Сім вечорів з Наталією Грабарчук-Цинкаловською" - 150 грн.;
- Книга О. Цинкаловського "Княжий город Володимир" - 50 грн.;
- Блокнот із символікою міста - 25 грн.

Книги та сувенірну продукцію можна придбати за адресою: вул. Ковельська, 10, ІІ поверх, тел - 3-89-89
Інформація до новини
  • Просмотров: 149
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: Вчора, 15:19
Вчора, 15:19

Яким був туризм у Володимирі в 1932 році?

Категорія: Історія

Володимирський повіт

Володимирський повіт межує з Любомльським, Ковельським, Сокальським, Горохівським та Грубешовським повітами. Площа повіту становить 211,172 га, населення – 146, 000. З точки зору етнічного складу, Яким був туризм у Володимирі в 1932 році?Володимирський повіт на території Волині є майже повністю польським. Адміністративно повіт поділений на 7 гмін і 2 міста: Володимир і Устилуг.
Останнім часом санітарно-оздоровчий стан повіту покращився. Крім того позитивний вплив справила консолідація та перехід великих сіл на індивідуальний спосіб ведення господарства.
У галузі освіти зареєстровано 140 шкіл, з них: 1-го класу - 102; 2-го класу - 25; 3-го класу - 4; 4-го класу - 3 і 7-го класу - 6. Загальноосвітні школи відвідує 70 % дітей шкільного віку. У повіті є 220 вчителів.
Сільськогосподарські справи йдуть добре. Значна увага приділяється розведенню худоби, вирощуванню овочів, що здійснюються на теренах багатьох сіл взірцевими господарствами і Спілками Сільської Молоді. Особливо заохочується вирощування кормових буряків і моркви.
Інформація до новини
  • Просмотров: 378
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 23-02-2021, 14:13
23-02-2021, 14:13

Підвал 18 століття почали досліджувати у Володимирі-Волинському

Категорія: Новини

Підвал 18 століття почали досліджувати у Володимирі-Волинському23-го лютого до Володимира-Волинського прибув науковий співробітник Охоронної археологічної служби України Віктор Баюк з метою дослідження провалля, що утворилося біля міської ради. Під час обстеження було виявлено наступне: зафіксовано наявність підземного архітектурного-археологічного об'єкту розмірами 6,3х4,2 м та висотою до 2,5 м. Мурування випаленою цеглою розмірами 29х15,5х6,5 см добре, склепіння циліндричне та хрещате. Зафіксовано господарські ніші, повітряні продухи та прохід, що, ймовірно, з'єднує об'єкт з іншими підземеллями. Орієнтовно споруда датується XVIII ст.
Інформація до новини
  • Просмотров: 169
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 11-02-2021, 12:07
11-02-2021, 12:07

Серьогінова Ніна Олександрівна

Категорія: ---

Серьогінова Ніна Олександрівна Моя бабуся Марія Іванівна Ліпінська після війни залишилася сама з чотирма дітьми. Чоловік виїхав в Америку. Згодом її син і одна дочка, а потім і друга - виїхали у Польщу, а найменша Кароліна - моя мама, не захотіла з ними їхали і лишилася. Так і жили удвох.
Батько Хорошаєв Олександр Васильович був родом із Донбасу. Народився у 1918 році. У 1938 році був призваний у Червону армію. Служив у місті Володимирі-Волинському на західному кордоні у 197-му артилерійському полку 87-ї стрілкової дивізії 27-го стрілкового корпусу 5-ї армії на посаді ад’ютанта полку, а згодом і командира артбатареї 76-міліметрової зброї.
У цьому місті він зустрів мою маму - 19-ти річну дівчину Ліпінську Лелю Антонівну, і в лютому 1940-го року вони одружились. Щасливе сімейне життя було дуже коротким.
Якось моя бабуся йшла містом і почула німецьку мову. Вдома розповіла про це зятю, а він її висміяв, мовляв такого не може бути, і щоб вона нікому не говорила про це, бо будуть неприємності. Поїхав на навчання у Ковель, а як приїхав назад, то вже на другий день почалась війна.
Я народилася 19-го червня 1941 року, а 20-го тато відвідав нас у роддомі і обіцяв забрати через декілька днів. Ця зустріч, на жаль, була останньою. Батько таки вибачився перед бабусею, сказав, що вона була права і що німці застали їх зненацька, але вони не здадуться і не дадуть їм далеко прорватися. Він пішов у військову частину і більше його ніколи не бачили. Йому був лише двадцять один рік…
Забрала нас бабуся.
У місті вирувала війна. Полк, в якому служив тато, запекло боровся з ворогом. Артилеристи активними діями допомагали стрілковим полкам 87 дивізії відкинути гітлерівців від лінії кордону, тобто за річку Західний Буг. В одному із боїв у районі Володимира-Волинського татові довелося самому вести обстріл по німецьких танках. Та одному танку вдалося прорватися. Броньоване чудовисько обійшло позицію артилеристів і блискавично налетіло з тилу, розчавивши героя разом зі зброєю. Це було 23 червня 1941 року. Про це нам розповів Зарубін Іван Іванович, який описав ці страшні події у книзі «Командарм М.І.Потапов».
Інформація до новини
  • Просмотров: 185
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 4-02-2021, 15:51
4-02-2021, 15:51

Вулицями Володимира-Волинського

Категорія: Публікації

Вулицями Володимира-Волинського
[/center]
Доморощений філософ. Каплиця Св. Йосафата. Костел фарний
Інтерв’ю з кс. каноніком Б. Галіцьким. Костел Єзуїтів
[center]Вулицями Володимира-Волинського

Навесні у передмісті, що потопає в квітах багатьох садів та городів, на тротуарі перед своєю майстернею стоїть швець. Він крутить своїми грубими пальцями шкіряний фартух і розмовляє з кимось, хто знаходиться в середині майстерні.
- Дами ходили в таких сукнях, як ніби без них, бо і короткі, і з вирізами, що аж тьху! Людині аж соромно дивитися - і тільки один Бог знає, що сталося з нашими дамами. А зараз з’явилася нова мода на такі сукні та взуття, як колись тільки святі носили - і побачите, якими святими вони тепер стануть. Як італійки, коли їх Муссоліні розуму навчав! І панове-офіцери носили інших плащі, а тепер мають такі гарні пелерини, схожі до василіанських, тільки зелені!
- І що з того?
Інформація до новини
  • Просмотров: 815
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 28-01-2021, 10:00
28-01-2021, 10:00

Цебрик, нецьки, клямка й френзлі - слова, що вийшли з вжитку, але збагачують нашу мову і нині

Категорія: Культура

Цебрик, нецьки, клямка й френзлі - слова, що вийшли з вжитку, але збагачують нашу мову і ниніНещодавно у соціальній мережі фейзбук на сторінці групи ВолодимирІнфо володимирчани пригадували застарілі слова, архаїзми, що вийшли з вжитку або мало використовуються нині. Молоде покоління вже не знає, що таке шопа, нецьки та обчаси. А ще буквально 40-50 років тому вони були у кожному господартві, у кожній оселі.
Адміністрація ДІКЗ "Стародавній Володимир" вирішила пояснити і показати на фото, що це за речі і, як вони виглядають.
почнемо з куфра або ж кофра. У мене вдома ще такий є. Слово має французьке походження (coffre — "скриня") - скриня або дорожня скриня з пружним каркасом. Кофри використовували, як дорожню валізу. Вони були дерев'яні. Пізніше - шкіряні.
Як недивно, але кофри використовуються і нині. Вони широко застосовується серед мотоциклістів та скутеристів. Перевагою кофрів є зміщення центру ваги в нижньому напрямку, завдяки чому підвищується стійкість транспортного засобу щеплення з дорожнім покриттям. Тепер - це своєрідний багажник або бардачок.
Інформація до новини
  • Просмотров: 335
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 18-01-2021, 12:45
18-01-2021, 12:45

Мода 1920-х років. Модниці з Володимирського повіту

Категорія: Історія

Мода 1920-х років. Модниці з Володимирського повітуПоняття «вдягатися модно» походить з XVII ст. і, звісно, з придворної Франції. Мода ж в одязі — це зміна форм і зразків одягу, яка відбувається протягом порівняно коротких проміжків часу. І найбільш разюча зміна модних тенденцій відбулася якраз у 20-х роках ХХ ст.
Після закінчення Першої світової війни змінився не тільки образ та стиль життя, але й кардинально трансформувався одяг. Ідеал жінки з пишними формами переріс на жінку з хлопчачою фігурою. Коротка стрижка, мало об’ємна талія, невеликі груди – нові параметри стильної жінки, яка була вільна у виборі і боротьбі за власні права.
Епоха корсетів, довгих спідниць, закритих блузок потрохи відходила в минуле, як непрактична. Образ ідеальної жінки початку ХХ ст. змінився до невпізнання. Виваженість, манірність та архаїчність, що була виплекана століттями, - зникла, та такі радикальні зміни в одязі були зумовлені серйозними чинниками:
1. Перша світова війна (жінки освоїли нові професії);
2. Покращення соціального становища жінки (право голосу жінки на виборах).
Тож, що саме змінилося? Модний силует на початку 1900-х рр..– це впевнена жінка з пишними низькими грудьми та пишними стегнами. Блузки та сукні закривались спереду щільно та на початку ХХ століття мали напуск спереду — «голубину грудку» над вузькою талією, скошеною наперед. Талія часто підкреслювалась стрічкою або ремінцем. Вирізи супроводжувались дуже високими манжетами на ребрах. Спідниця часто ззаду тяглась по землі. На початку 1920-х років зміни були радикальні. Жіночий одяг перестав бути образом розкоші і вищого світу. На його пошиття почали використовувати значно менше тканини, таким чином збільшивши його різноманіття.
Інформація до новини
  • Просмотров: 73
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 15-01-2021, 13:59
15-01-2021, 13:59

Різдвяні спогади Антоніни Солодухи

Категорія: Культура

Різдвяні спогади Антоніни СолодухиСкільки себе пам'ятаю різдвяні свята у нас проходили весело. А це 50-60-ті роки. Ялинку батько приносив з лісу і ставив у хаті не 1 січня, а на Різдво, в переддень Святвечора. Які були тоді ялинки бідові, але для нас дітлахів, це було за щастя, її вбирати. Іграшки на ялинці у нас були , якісь чудернацькі "бані", космонавти, собачки "бєлка і стрєлка", бо ж тоді у 50-ті роки першими злітали у космос собачки. Різні сніговики, сосульки, сріблясті шишки золотиста кукурудза. Бо те ж тоді саме за правління Хрущова простий радянський народ тільки і їв, що кукурудзяний хліб, то і іграшки на ялинці були відповідні, і політиці, і системі існування держави. З соломи, кольорового паперу і вати робили ланцюжки на ялинку, бо ж ще навіть звичайного"дощику" спочатку не було. Електрики в хатах не було , а продавались різнокольорові свічки на прищепках і їх чіпляли до гілок, запалювали ці свічки на ялинці, і не боялися, що може бути пожежа. Чіпляли на ялинку цукерки, пряники і горішки. Горішки обмотували у сріблясту фольгу з фантиків цукерок, впихали сірника всередину і за ниточку чіпляли на ялинку. Отакі у нас були ялинки, не те що тепер у внуків, та навіть моїх дітей, як підростали, то вже іграшки були нові, хоч радянські, але сучасніші.А наші ялинки стояли до весни, і ми діти не хотіли їх розбирати.
Інформація до новини
  • Просмотров: 105
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 6-01-2021, 09:50
6-01-2021, 09:50

Спогади про Новий рік

Категорія: Культура

Спогади про Новий рікВ рамках проєкту адміністрації ДІКЗ «Стародавній Володимир» «Володимир, яким ми його пам’ятаємо. Людські долі», я написала власні новорічні спогади. Маю надію, що Вам шановні читачі буде цікаво.
Що для мене особисто Новий рік? Найперше, це - очікування дива, а по-друге це - мандарини. Дуже добре пам’ятаю свою першу мандаринку. Я прокинулась новорічного ранку і побачила біля своєї подушки неймовірну яскраво-помаранчеву кульку. Я довго роздивлялась її, а потім взяла і поклала собі на долоню. Кулька була м’якенька і чудово пахла чимось незнайомим, але таким приємним. Намилувавшись, я справедливо вирішила, що це щось їстівне і вкусила її. Шкірка була несмачна, а ось те, що було всередині назавжди стало для мене смаком Нового року. Мені тоді було п’ять років. А в п'ятнадцять я перший раз відчула, що таке багато мандаринів. Була велика весела компанія і для дітей накрили стіл в окремій кімнаті, і принесли цілий пакет мандаринів. Пакет, сам по собі був гарний, яскравий і дефіцитний. А мандарини… це було справжнє Новорічне диво, принаймні для мене.
Інформація до новини
  • Просмотров: 228
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 5-01-2021, 13:55
5-01-2021, 13:55

Мої різдвяні історії

Категорія: Новини

Мої різдвяні історії
Адміністрація Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир" просить Вас, дорогі читачі, поділитися різдвяними історіями зі свого дитинства. Кожен учасник отримає подарунок.

1938- 1939 рік. За Польщі багато українських і польських діток ходили до пшедшколя (дитячий садок), і я теж. Пшедшколє було організоване при костелі. Заклад утримувала монашка. У нас була вихователька, полька за походженням. Там ми гралися, нам читали казки, ставили вистави. Дітки були там тільки до обіду. Не спали. На сніданок давали смачні булочки з варенням і молоком. Всі разом ходили до костелу на службу Божу. До Різдвяних свят ставили велику, аж до самої стелі ялинку. Вона була вбрана у великі різнокольорові кулі, кольорові ланцюжки. До діток у садочок 6-го грудня ( у католиків) приходив Святий Миколай з білими вусами і довгою бородою, у червоному вбранні, у високій шапці, з величезним мішком за плечима. Діти з пшедшколя і з першого класу готували казкові вистави – «Попелюшка», яку зла мачуха заставляла важко працювати - вибирала мак з піску, і «Зачарована королівна». Медик, мій двоюрідний брат, був королем, ще була королева, а я була їхньою дочкою - королівною. Зла фея зачаклувала принцесу на мишку, а потім чари зникли і знову появилася маленька королівна. Усі раділи доброму закінченню казки. Мама пошила мені для вистави гарне вбрання з голубої ковдри. Я цим дуже пишалася. Діти танцювали навколо ялинки і розказували віршики, а Святий Миколай уважно слухав і потім роздавав подарунки. Батьки і дітки були задоволені.
Вдома на зимові свята теж ставили гарну високу ялинку. За Польщі продавалися великі скляні різнокольорові кулі. Гірлянди робили самі з соломки і тонкого кольорового паперу – бібули. А ще були панянки. Голова, руки і ноги продавалися у магазині, а платтячко робили з кольорового паперу. Так само робили і святих Миколайчиків. З бібули формували кулі: складали папір, певним чином його склеювали і розгортали, тобто робили об’ємну іграшку. Також чіпляли цукерки, горішки на нитці,яку приклеювали воском. Мама пекла коржики з діркою і вони теж ішли на прикраси. Пам’ятаю, зранку у день Св. Миколая мама сказала, що хтось постукав у шибку і пішла подивитись, хто це. За мить повернулась і сказала що Св. Миколай передав мені пакуночок, а сам дуже поспішав до інших діток, тож зайде іншим разом. Я розгорнула папір, а там була тканина на сукенку. На польське Різдво 25 грудня ходили в гості до Трояноських, бо вони були католиками, а сьомого січня запрошували їх до себе. Мама готувала бігос, голубці, пончики, хрустики. Заздалегідь пеклися ковбаси , шинка і сальтесон. На святковому столі були порізані лимони, медівник, пироги з маком, кисіль з вишень і узвар.
Назад Уперед

Хмарка тегів

Архів новин

Березень 2021 (1)
Лютий 2021 (3)
Січень 2021 (6)
Грудень 2020 (2)
Листопад 2020 (3)
Жовтень 2020 (1)
^