dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 138
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 24-11-2020, 10:25
24-11-2020, 10:25

У заповіднику можна придбати сувенірну продукцію

Категорія: Новини

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2011 року № 1271 зі змінами № 1131 від 5 грудня 2012 року; Положення про адміністрацію Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир" у м. Володимирі-Волинському та Положення про надання платних послуг затверджених начальником управління культури ВОДА, заповідник пропонує:
- сувенірна чашка - 69 грн.;
- еко-сумка - 59 грн.;
- різноманітні магніти;
- книга дитяча "Оповідки старого міста" - 75 грн.;
- книга Макс Шехтер "Щоденник учителя" - 70 грн.;
- Книга "Археологія міста Володимира" - 130 грн.;
- Книга "Сім вечорів з Наталією Грабарчук-Цинкаловською" - 150 грн.;
- Книга О. Цинкаловського "Княжий город Володимир" - 50 грн.;
- Блокнот із символікою міста - 25 грн.

Книги та сувенірну продукцію можна придбати за адресою: вул. Ковельська, 10, ІІ поверх, тел - 3-89-89
Інформація до новини
  • Просмотров: 3
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: Сьогодні, 15:56
Сьогодні, 15:56

Вийшов друком шостий збірник спогадів "Володимир, яким ми його пам'ятаємо. Людські долі"

Категорія: Новини

У 2020 році адміністрація ДІКЗ "Стародавній Володими" випустила шостий збірник "Володимир, яким ми його пам'ятаємо. Людські долі". Ми та наші учасники з нетерпінням чекали на надіялися на презентацію, таку, яку щороку ми робимо для наших героїв. Але, на жаль, круглий стіл в цьому році не відбудеться через пандемію коронавірусу. Учасникам книги ми вже подарували, а з нового року публікуватимемо їхні розповіді на сайті заповідника. Цього року у нас 18 розповідей і кожна з них унікальна, зокрема:
Інформація до новини
  • Просмотров: 277
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 23-11-2020, 15:00
23-11-2020, 15:00

Дармова праця «щасливих» радянських людей

Категорія: Публікації

Спонукала мене до написання цієї статті розмова з комуністкою, яка на всі лади розхвалювала «чудове, заможне і безтурботне» життя у Радянському Союзі під проводом комуністичної партії. І так шкодувала, що пройшли ці щасливі роки, казала, що зараз так все погано, і дуже бідкалася, що ніхто не хоче повертатися назад до Радянського Союзу, а там було все так гарно - і легко, і дешево, і все доступно.
Для кого?
Кому дали житло, яке конфіскували у господаря? Для кого були спецмагазини і спецпайки? Хто міг працювати на керівних посадах? Чиї діти могли вчитися у престижних ВУЗах і відпочивати у комфортабельних санаторіях? І хто міг побувати за кордоном, живучи і працюючи у Радянському Союзі?
А який імідж комуністична партія створювала СРСР за кордоном, яку пропаганду вела! При цьому закрили кордон і нікого не впускали і не випускали, щоб ніхто не довідався правди, щоб ніхто не побачив «щасливих» радянських людей.
Для багатьох із нас кордон відкрився порівняно недавно, і ми для себе відкрили новий європеиський світ з новими цінностями і відносинами між людьми. Ми побачили, що в тому «клятому капіталістичному» суспільстві люди не виживають, так як ми, а працюють і живуть, і держави про них дбають, а не про кишені можновладців. І всі хочуть жити, як в Європі, або й у самій Європі, бо люди вже втомилися працювати і нічого не мати, а тільки чути обіцянки та слухати про статки керівників держави. А хто ж керманичі? Чи не нащадки, чи не учні тих самих комуністів, що так вправно вели країну до примарного світлого майбутнього та жили за рахунок роботящого народу?
Інформація до новини
  • Просмотров: 264
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 4-11-2020, 14:35
4-11-2020, 14:35

Без хідників та бібліотек. З чим Володимир увійшов в ХХ століття?

Категорія: Історія

Без хідників та бібліотек. З чим Володимир увійшов в ХХ століття?На шляху до ХХ ст., світ прагнув змін. Країни проводили реформи, прагнули задовольнити інтереси всіх верств населення. Все більшим захистом держави користувалася приватна власність, гарантувалась свобода підприємництва та ті чи інші ініціативи.
Світовим центром науки і культури була Європа. Нові відкриття швидко запроваджувалися у виробництво, покращувалася медицина, прогресувала наука і все більше задовольнялися потреби населення. Та не скрізь…
Володимир-Волинський залишався під окупацією Російської імперії, яка лише двайливо нарощувала кількість військових, забуваючи про тротуари, дороги, громадські вбиральні, а найбільше про промисловість.
Як згадує Олександр Цинкаловський у своїй книзі «Княжий город Володимир»: «За російських часів місто Володимир довго було забуте, брудне, без мощених шляхів, хідників, і лише численні гарнізони, які Росія тримала на пограниччі Австрії, почали згодом оживляти місто і його торгівлю. Ожило воно головно з 1908 рокку, коли побудовано воєнну залізницю, що сполучала Володимир з Ковлем…»
Інформація до новини
  • Просмотров: 344
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 26-10-2020, 10:45
26-10-2020, 10:45

Коцюр, Ганджаба, Домбрувка та Шельонт – топоніміка у працях Олександра Цинкаловського або села яких більше нема на карті Володимир-Волинського району

Категорія: Історія

Коцюр, Ганджаба, Домбрувка та Шельонт – топоніміка у працях Олександра Цинкаловського або села яких більше нема на карті Володимир-Волинського районуЧас безжально постирав хутори, фільварки та навіть цілі села на мапі Володимир-Волинського району, не жаліючи ні дорогих панських будинків, ні мальовничих вуличок, ні навіть величавих костелів та церков. І все це в наслідок печальних сторінок України, адже саме політичні процеси стали основними рушіями змін не лише на краще, а й на гірше.
Олександр Цинкаловський у своїй праці «Стара Волинь і Волинське Полісся», залишив для нашого покоління величезний скарб, поєднавши в книзі топоніміку, географію, історію і навіть економіку. І хоч вже пройшло більше сотні літ (краєзнавчий словник охоплював період до 1914 року), на карті Володимирщини ще гордо несе свої води річечка Гнида, що бере початок біля села Гряди Іваничівського району, а тоді села Калусів –польської колонії (нині не існує), та вже ледь животіючи дотягується ще до могутнього Західного Бугу. Але навряд чи хто вже згадає де колись був Лизаветин чи Зигмунтівка. І лише Жабка в Ківерцівському районі може похвастатись, що трохи виросла в розмірах, якщо в кінці ХІХ ст. там було 128 жителів, то зараз 239. Жабчани ніколи не мали церкви. І протягом віків побудувати церкву було їхньою мрією. Мрія збулася 27 грудня 2015 року. У селі Жабка відкрили храм на честь великомученика Юрія Переможця. [4]
У двотомнику Олександра Цинкаловського є безліч корисної та цікавої інформації. Працюючи з метеріалами, для мене було головним не тільки знайти щось невідоме мені чи пересічному громадянинові, а й частково продовжити його роботу. Я обрала для себе список сіл Володимирського повіту. Це топоніми, яких зараз нема на карті, подекуди їх назви кумедні та цікаві. Я позначила їх на карті сучасного Володимир-Волинського району (хоча є й місця лише приблизні) та частково знайшла інформацію, про те, що сталося з цими населеними пунктами і чому вони зникли.
Інформація до новини
  • Просмотров: 183
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 28-09-2020, 10:09
28-09-2020, 10:09

Відбулися "Перші читання з історії Володимира"

Категорія: Новини

Відбулися "Перші читання з історії Володимира" 25 вересня відбулися "Перші читання з історії Володимира" всередині пам'ятки національного значення Городище "Вали".
Проект полягає у популяризації сучасних наукових знань стосовно мало вивчених аспектів історії міста, яке протягом тривалого часу виконувало роль одного з історичних центрів Української держави, а на початку XIV ст.
було фактичною столицею України, з постійним місцем перебування короля Русі та єдиного для всієї держави митрополита. Понад тисячолітня історія міста ховає в собі чимало загадок та не розв’язаних історичних проблем, вирішення яких наближують дослідження багатьох сучасних вчених.
Під час Читань була презентована книга професора Національного університету “Львівська політехніка” Святослава Терського «Археологія міста Володимира». У монографії розглянуто культурно-історичні процеси у Західному Побужжі від давньої до ранньомодерної доби. На цій території в Х-ХІ ст. сформувалося місто Володимир - одне з найстаріших міст Східної Європи, засноване великим київським князем Володимиром.
У ході зустрічі, доктор архітектури, професор кафедри та реставрації Національного університету "Львівська політехніка" розповів про появу міста Володимира, а Володимир Александрович, доктор історичних наук завідувач відділу історії середніх віків Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, говорив про
Володимирський літопис XIV ст. Оксана Карліна, кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої
історії та філософії Волинського національного університету імені Лесі Українки, розповіла про діяльність магістрату Володимира-Волинського у першій половині XІX ст. А Юрій Гудима, кандидат історичних наук, завідувач Музею історії Львівського національного університету імені Івана Франка дослідив тему: Між Володимиром і Галичем: нові матеріали до археологічної карти пограничних земель у Х -ХІІ ст. Остап Лазурко, молодший науковий співробітник Рятівної археологічної служби Інституту археології НАН України, розповів про
дослідження пам’яток середньої частини Західного Побужжя (Володимирська та Белзька землі) експедиціями Рятівної археологічної служби Інституту археології НАН України.
Інформація до новини
  • Просмотров: 304
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 18-09-2020, 11:57
18-09-2020, 11:57

“Перші читання з історії Володимира” пройдуть у заповіднику "Стародавній Володимир""

Категорія: Новини

“Перші читання з історії Володимира” пройдуть у заповіднику "Стародавній Володимир"" Адміністрація Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир" та Національний університет "Львівська політехніка" запрошують на публічні “Перші читання з історії Володимира”, що відбудуться 25 вересня 2020 року об 11.00 год. на території пам’ятки національного значення Городище-“Вали” (за несприятливих умов – у приміщені КМЦ).

Суть проєкту полягає у популяризації сучасних наукових знань стосовно мало вивчених аспектів історії міста, яке протягом тривалого часу виконувало роль одного з історичних центрів Української держави, а на початку XIV ст. було фактичною столицею України, з постійним місцем перебування короля Русі та єдиного для всієї держави митрополита.

Понад тисячолітня історія міста ховає в собі чимало загадок та не розв’язаних історичних проблем, вирішення яких наближують дослідження багатьох сучасних вчених. Зокрема, поточний стан вивчення різних аспектів історії Володимира демонструватиме презентована під час Читань книга професора Національного університету “Львівська політехніка” Святослава Терського «Археологія міста Володимира».

Також у програмі заходу тематичні виступи провідних вчених – дослідників історії міста:
Інформація до новини
  • Просмотров: 211
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 18-09-2020, 11:29
18-09-2020, 11:29

Магдалена Колцон

Категорія: Публікації

Магдалена КолцонПрадід Трофим Прусицький приїхав до Володимира разом з батьком Ізидором і сестрами: Александрою (пізніше вийшла заміж за Мика) і Ельжбетою (пізніше вийшла заміж за Галасюка), саме тоді коли в Росії тривала
громадянська війна (1917-1922 рр.).
Прадід Трофим спочатку відслужив у 1 Полку Артилерії Протиповітряної оборони в 3-му Батальйоні. Пізніше залишився працювати на залізниці разом зі своїм другом, колійним обхідником, Тихоном Максимовичем Ткачуком.
Прабабця Станіслава Прусицька з дому Вєчорек, займалася господарством та дітьми. Було четверо дітей: Микола – мій дід, Валентина (народилася в 1936 році) і двоє померлих у дитинстві хлопців: Владислав і Єжи.
Мій дід Микола Прусицкий народився в Володимирі в 1931 році. Зі спогадів діда знаю, що мешкав він у кам’яниці поблизу ринку. В будинку часто бували гості: залізничники, військові, лікарі. Там жили до 1939 року. Пізніше
прадід купив будинок у селі Верба.
Інформація до новини
  • Просмотров: 308
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 2-09-2020, 12:39
2-09-2020, 12:39

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина шоста

Категорія: Історія

Ритму старому Володимиру задавали інтелігентні міщани. Частина шостаВулиці, наче маленькі струмочки міської забудови, поховалися за розкішними кронами величних дерев. Де вони, ті Трактати Легіонів, вулиці Городецькі, Криволуцькі, Домініканські, Шинкарські… Де ті міщани, що походжали між чепурними будинками, запрошували до себе гостей, відвідували вистави та різноманітні клуби? Де ті дерева, що берегли в собі згадку минулих віків? Роки, що пролетіли з вихором війн, незгод, голоду та болю, нещадно стерли старе обличчя міста, принісши натомість чужу пропаганду, ворожу владу і розпач. А за цією бідою ще одна – жорстока війна, котра перемолола чи не все населення міста. Хтось вижив, а хтось навіки лишився у величезній ямі далеко на околиці міста. Сусідні будинки порожніли… товарні вагони везли лікарів, вчителів, господарів у жорстоку даль, щоденні розстріли обривали чиюсь молоду неписану долю, а натомість їхні будинки наповнювалися чужими речами, чужими людьми… Тож шоста наша розповідь, про міщан, які покинули рідний Володимир, чи то в пошуках кращої долі, чи загинули від рук тоталітарних режимів.
Інформація до новини
  • Просмотров: 258
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 27-08-2020, 16:07
27-08-2020, 16:07

Ваврисевич Микола Михайлович. Частина шоста

Категорія: Публікації

Війна 1941 року і окупація
Володимир-Волинський знаходиться в 12 км від річки Західний Буг, що став кордоном між фашистською Нічеччиною і Радянським Союзом. Після договору про ненапад на протязі 10 років, раптом мирний сон нашого міста, на світанку 22 червня 1941 року, порушили свисти снарядів фашистської артилерії, що стріляла по місту з-за Буга, аж запалила єврейські квартали біля замочку і собору.
Дарма німецький комуніст Ганс К., за пару годин до вибуху війни переправившись через Буг, попереджав нашу пограничну заставу і командування про намір гітлерівців порушити договір і напасти на СРСР. Наше командування і Сталін не повірили цьому. Побачивши вибухи снарядів над річкою, через те, що наша хата
знаходиться на горі (високій) і може бути обстріляна ворогом, я скомандував своїй сім’ї лишити хату і пересидіти обстріл міста в льохові серед картопляного зілля на нашій леваді, щоб бачити, як буде горіти наша хата. Сусідка Ольга Поліщукова, побачивши, що ми втікли в льох, прибігла з двома своїми дітьми до нас, а квартирант кравець-єврей прибіг також до нас з дружиною і старою матір’ю. Сидимо отак в льосі і розмовляємо про несподівану війну, виглядаю з льоху і бачу нашого бійця з рушницею, питаю: «Що товаришу, життя надокучило? Та ж у місті вже фашисти». Питає: «А, що мені робити?» Кажу: «Йди до нас». Він послухав, я ще заставив його зняти шинель і викинути гвинтівку та й вдіти моє пальто і кепку. Він поліз до нас в льох. Я виглянув з льоху, і на тому місці де стояв наш боєць я побачив двох гітлерівців з автоматами, гранатами на
поясі і біноклями. Вони очевидно шукали того бійця. Боячись, щоб вони не кинули в наш льох гранату, я вийшов, підніс в гору каліку-руку й мовив по-німецьки: «Гер, я каліка, дозвольте мені піти додому». Вони дозволили.
Вийшов я з льоху, за мною дружина і сини. За нами вилізла вдова-сусідка з двома дітьми і боєць у моєму пальто і кепці, ніби чоловік вдови сусідки. Гітлерівці аж рот розкрили від здивування, а тут виліз ще кравець з жінкою,
дитиною дівчинкою і своєю матір’ю. Вони кинулися до кравця: «Ти юден? Де ти живеш?» Та й пішли за ним до його помешкання, убогого, навіть меблів не має, меблів жодних, лише швейна машинка. Погукали на нього та й пішли від бідолахи далі. Так урятував я нашого бійця Войтовича від смерті. Послав я сина по своє пальто до сусідки, а вона саме частувала того бійця й своїх дітей сніданком.
Назад Уперед

Хмарка тегів

Архів новин

Грудень 2020 (1)
Листопад 2020 (3)
Жовтень 2020 (1)
Вересень 2020 (4)
Серпень 2020 (3)
Липень 2020 (4)
^